Оскільки гімназія, в якій я працюю, надає можливість вчителеві працювати з учнями різних вікових категорій - вести дітей від першого до одинадцятого класу,  досвід моєї роботи в цьому навчальному закладі протягом п'яти років зосереджено на категорії учнів початкової школи 

«Використання ігрових технологій як засіб розвитку комунікативних навичок учнів початкової школи»

         

               Актуальність досвіду

Реформування системи освіти в Україні, яке здійснюється останнім часом, враховує зміни в суспільному та політичному житті країни. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти, прийнятого Постановою Кабінету Міністрів від 20 квітня 2011 року та державного стандарту про базову та повну загальну середню освіту прийнятого Постановою Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011року, метою вивчення іноземної мови є формування в учнів комунікативної компетентності. Також  прагнення приєднатись до Європейської спільноти вимагає підвищення іншомовної комунікативної компетенції учнів, вдосконалення їх мовної підготовки. Тому формування здатності й готовності здійснювати іншомовне міжособистісне і міжкультурне спілкування з носіями мови – найважливіше завдання для сучасних учителів. Саме це обумовлює і якісне викладання англійської мови.

    Сьогодні, як ніколи, постає питання поліпшення якості освіти, тож актуальною є проблема пізнавальної діяльності учнів у процесі оволодіння знаннями з англійської мови. Молодший шкільний вік особливо сприятливий для вивчення іноземної мови: у цей час  у дітей з'являється інтерес до усвідомлення свого розмовного досвіду, "секретів мови". Для підвищення ефективності навчання в останні роки широко використовують ігрові технології. Чому саме ігрові технології?

     По-перше, недосконалість програм і підручників, які  є, звичайно, необхідними помічниками й свого роду «дороговказами» , що надають необхідний навчальний матеріал, допомагають систематизувати його і подати в певній послідовності, але, на жаль, між ними часом бувають розбіжності.  Крім того, часто підручник дає великий обсяг як лексичного, так і граматичного матеріалу, але не містить достатньо вправ для вдосконалення навичок, а програма не надає достатньо часу на його відпрацювання й закріплення. До того ж, якщо день у день проводити уроки, користуючись лише цими двома джерелами, вчитель позбавляє себе й своїх учнів можливості застосовувати свої творчі здібності, привнести в урок елемент чогось неочікуваного й цікавого. Це, в свою чергу, призводить до втрати учнями інтересу до предмета.

      По-друге, дитині потрібна позитивна мотивація, тобто бажання займатися, потреба у цьому, інтерес. Без неї усі зусилля батьків чи вчителів будуть приречені на невдачу: дитина або не вчитиметься, або вчитиметься  лише для того, щоб не карали, внаслідок чого знання будуть поверхневими.

      І ось тут на допомогу приходить гра: цікава, весела, інша! (Хоча зазначимо, що учні не проти грати в одну й ту саму гру, яка їм подобається, тоді як ті самі вправи мають властивість із часом набридати).

      Тому можу сказати, що провідною ідеєю мого досвіду є розвиток комунікативних навичок учнів початкової школи засобами ігрових технологій для забезпечення всебічної самореалізації кожної дитини. Я використовую різноманітні ігри та ігрові ситуації, щоб викликати та/або підтримати інтерес учнів до вивчення іноземної мови, показати їм, що вчити мову—це цікаво і навіть весело, і що кожен може навчитись говорити, писати, читати англійською,  розуміти цю мову на слух. І я бачу вогник в очах у дітей, коли вони прагнуть спробувати свої сили у тій чи іншій грі, бачу, як поступово розширюється їх словниковий запас і покращуються навички комунікації.

 Завданнями своєї роботи вважаю:

                  - упровадження в навчальний процес ігор як форми й прийому роботиз розвитку комунікативних                            навичок;

                  - підвищення пізнавальної активності школярів через гру;

                  - створення ситуації успіху на уроці шляхом упровадження ігрової технології;

                  - створення мотивації до самовираження і самореалізації в ході гри.

 

    У чому ж криється секрет успіху гри? Феномен гри і застосування її у педагогічній діяльності здавна цікавив багатьох вчених: психологів, методистів,педагогів. Так, психологію гри вивчали Д.Б. Ельконін, Л.С. Виготський, І. О. Зимня, Й. Хейзинг та інші.   Зокрема Д.Б. Ельконін у своїй роботі "Психологія гри" вказував, що гра є засобом розвитку мотиваційної сфери, засобом пізнання, спілкування, засобом розвитку розумових здібностей та засобом розвитку довільної поведінки. А Й. Хейзинг, автор твору «Гомо люденс» («Людина, яка грає»), підкреслює, що гра не має будь-якої матеріальної основи. Він визначає гру як «добровільну дію чи заняття, яке здійснюється у встановлених межах місця й часу за добровільно прийнятими, але абсолютно обов’язковими правилами; це необхідний спосіб соціального життя, об’єктивна основа нашого існування».

     Використанню гри на заняттях іноземної мови в школі присвятили свої роботи А.А. Вербицький, Л.С. Павлова, О.О. Деркач та інші. Формування комунікативної компетенції засобами гри досліджували Д.Н, Жилкін, Ю.І. Пассов, О.М. Стояновський та інші. Ю.І. Пассов у праці "Урок іноземної мови" виділив мету використовування навчальної гри в ході навчального процесу: формування певних навичок; розвиток певних мовних умінь; навчання вмінню спілкуватися; розвиток необхідних здібностей і психічних функцій; запам'ятовування мовного матеріалу.  В.Сухомлинський  головною метою виховання  вважав всебічний розвиток особистості, який можна досягти залученням до різних видів діяльності, серед яких гра та ігрові ситуації. Він зазначав, що слід спонукати дитину до самостійної пізнавальної діяльності, формуючи з раннього віку допитливість, прагнення до навчання, яке має бути радісною працею. І.Волков зазначав, що дитина, граючись, може виявити свої прихованні, можливо дуже глибокі здібності, тому дитину потрібно розвивати всебічно.

     Традиційно дидактичні ігри розрізняються за:

• навчальним змістом;

• пізнавальною діяльністю;

• ігровими діями і правилами;

• організацією і взаємовідносинами між учасниками; 

• роллю вчителя;

• кількістю учасників гри;

• характером і формою проведення;

• способом організації.

      

   У цьому описі досвіду роботи я спираюсь на власну систему класифікації навчальних ігор, яка базується на стадіях вивчення іноземної мови учнями початкової школи: від простого сприймання на слух окремих слів та наказів, через введення нових слів збільшення словникового запасу спочатку в усній, а потім і в писемній формі до спроможності скласти власне усне чи письмове висловлювання:

• Перші кроки, аудіювання ("Паростки") - рухливі ігри із застосуванням методу TPR, пісні, що супроводжуються рухами;

• Перші слова («Бруньки») - долітерний період, ігри з предметами/картками;

• Мій алфавіт («Листя») - ігри , спрямовані на вивчення літер алфавіту;

• Більше слів («Квіти») - ігри з написаними словами, словами з різних тем;

• Розмовляю і пишу («Перші плоди») - ігри, в яких треба скласти самостійне висловлювання.

                                                     

    Навчальні ігри вражають своїм розмаїттям, що робить можливим підібрати гру для будь-якої цілі і будь-якого етапу уроку. Вони допомагають активізувати, закріпити, проконтролювати та скоригувати сформовані знання, мовні уміння та навички учнів. Перш ніж обрати той чи інший метод роботи на уроці, я звертаю увагу на вік учнів та обсяг знань з англійської мови, який вони мають на даний час.

    Молодший шкільний вік досить сприятливий для вивчення іноземної мови: «шестирічки» відрізняються особливою здатністю сприймати мовні явища й іноземну  мову на слух, таким чином її вивчення відбувається в них подібно до того, як вони нещодавно вивчали рідну мову. На жаль, за таких сприятливих психологічних обставин першокласники мають нагоду слухати іноземну мову лише 35 хвилин на тиждень. Вони не вміють читати або писати, вони не розуміють пояснень граматики, часто вони навіть не усвідомлюють, що вивчають іноземну мову. Проте вони люблять грати, копіювати звуки, не проти повторювати що-небудь декілька разів. Тому у своїй роботі з дітьми цієї вікової категорії я застосовую такі прийоми, які дозволяють мені в повній мірі використовувати ці природні здібності моїх учнів.

    Оскільки, як вже згадувалось, слух відіграє важливу роль у вивченні мови, я намагаюсь якомога більше говорити з дітьми англійською мовою, за потреби супроводжуючи слова жестами або мімікою; також застосовую стратегію TPR (Total Physical Response), коли діти слухають і виконують інструкції учителя (або наслідують його приклад). Хорошою допомогою на цьому етапі є гра “Follow the leader” («Наслідуй лідера»), пісні, які супроводжуються рухами (“Wind the bobbin up”, “Tall shops” та інші). Також я застосовую гру «Robot game», в якій діти стають "роботами" і виконують накази. Пізніше застосовую аналогічну, але дещо ускладнену гру «Simon says», коли діти мають виконувати лише ті накази, перед якими було сказано «Simon says». При вивченні числівників від 1 до 10 я використовую пісню “Ten little Teddy bears”, яка допомагає розвивати увагу, фонематичний слух, вимову та запам’ятовувати числа. Такі види діяльності є дуже корисними, оскільки, розважаючись, діти можуть бачити і розуміти, що робити водночас.

 

     Також дітей молодшого шкільного віку називають «візуалами», оскільки великий обсяг інформації вони також здобувають через зір. Тому в роботі з ними не обійтись без наочності, а саме – тематичних карток, плакатів, тощо. Навчати дітей нової лексики, закріплювати та повторювати її мені знову допомагають ігри. “Memory game” добре використовувати при вивченні нової лексики, оскільки ця гра забезпечує багаторазове повторення нових слів.  Ігри “What’s missing?” та “Guessing game”  я використовую для закріплення вивченого матеріалу. Вони зручні тим, що в них можна грати цілим класом одночасно. Тоді як гру “The first hand”  доцільніше використовувати в роботі з малими групами ( або учням доведеться грати по черзі, а для першокласників дивитись, як грають інші, та чекати своєї черги дуже важко). Ще я застосовую картки для аудіювання. Так, під час прослуховування пісні “Sing a rainbow” діти у парах розставляють картки з кольорами в тій послідовності, в якій вони зустрічаються в пісні.

 

     Наприкінці першого та на початку другого класів особлива увага приділяється  вивченню літер алфавіту. Тому в цей період у нас з’являються ігри з літерами, такі як, наприклад, “ABC Bingo” та “ABC race”. “Bingo” взагалі стає однією з найулюбленіших ігор. Якщо в першому класі в цю гру можна було грати лише використовуючи малюнки, то в другому діти вже можуть грати зі словами, таким чином запам’ятовуючи правопис слів під час гри. Взагалі, завдяки читанню і письму в учнів другого класу з’являються ще дві галузі знань, що потребують розвитку, в тому числі з використанням ігрових технологій. Наприклад, правопис слів англійської мови становить неабиякі труднощі, адже правила читання не завжди «спрацьовують», буває так, що одні й ті самі літери або їх поєднання  дають різні звуки і навпаки, одні й ті самі звуки передаються на письмі різними літерами. Тому, щоб навчитись грамотно писати і читати, дітям потрібно багато слів просто запам’ятовувати, що без гри стає доволі складним і нецікавим заняттям. Щоби полегшити процес запам’ятовування правопису нових слів я пропоную дітям такі ігри як “Secret Message”, “Spelling Shark” та інші. “Secret Message”, або «Таємне повідомлення» - це «зашифроване» послання, в якому літери в словах переплутані. Щоб його розшифрувати, потрібно поставити літери на свої місця і утворити слова. Оскільки це не так захоплююче, як, скажімо грати в “Spelling Shark”, я застосовую прийом “FF”, або “The first five”, щоб додати азарту. (Перших п’ятеро «дешифраторів» приносять показати свої зошити і отримують оцінки).

    По мірі того, як діти дорослішають, вони чіткіше розуміють різницю між уявним і дійсним, вчаться співпрацювати одне з одним і навчатися під час такої співпраці, розвивається їх критичне мислення. Таким чином, у третьому-четвертому класах учні вже можуть розуміти певні граматичні явища, та все ж при комунікативному підході до вивчення іноземної мови першочерговим є розвиток мовленнєвої та мовної компетенцій. Тому й серед ігор цього періоду важливе  місце посідають ігри, спрямовані на закріплення лексики та розширення активного словникового запасу.

    Для того, щоби повторити слова з однієї певної теми я розробила та використовую ігри “Battle” та “Vocabulary Expert”. “Battle” я вважаю особливо корисною напередодні словникового диктанту: змагатись як правило зголошуються більше підготовлені учні, вони таким чином перевіряють свої знання, тоді як «вболівальники» теж користають з гри, тому що можуть зайвий раз пригадати лексику з теми, перевірити правильність написання і звернути увагу на ті слова, які вони самостійно не пригадали б. “Vocabulary Expert” добре використовувати в роботі з невеликими групами. Для узагальнення лексичного матеріалу з декількох тем одразу для учнів молодшої школи я придумала гру “What’s your topic?”, для учнів середньої ланки – гру “Vocabulary Superstar”. Також для досягнення цієї цілі (роботи з лексикою з багатьох тем) я люблю використовувати гру “Jeopardy game”, автором якої є Мерв Гриффін. Ця гра-вікторина популярна у США з тих пір, як уперше вийшла там на телеекрани у березні 1964 року. Ідею  застосовувати цю гру в адаптованому для дітей і навчальних потреб варіанті мені подав Джозеф Міллер, волонтер Корпусу миру, з яким я мала нагоду співпрацювати у 2011-2013 роках. Звичайно, дуже потужним інструментом у вивченні та засвоєнні лексичних одиниць є кросворд. Спочатку це кросворд, підготовлений учителем для дітей, потім діти вчаться складати кросворди самостійно, що сприяє не тільки засвоєнню лексики, але й розвитку мовлення, адже  в кросворді   найскладнішим стає формулювання визначення  слова на англійській мові.

     Тут необхідно згадати про важливість формування та розвитку мовленнєвої компетенції як одної зі складових комунікативної компетенції. Розвиток навичок аудіювання та читання, спроможність сформулювати власне усне чи письмове висловлювання визначатимуть рівень сформованості комунікативних навичок учня, його здатність спілкуватись в іншомовному середовищі. Робота над розвитком мовлення учнів починається вже з першого класу за допомогою прийомів ситуативного мовлення. Щоб показати дітям практичну цінність вивчення англійської мови, я розповідаю їм про країни, в яких говорять англійською, а потім, вводячи певні мовні зразки, я пропоную учням відпрацювати їх у  ситуаціях типу: «Ви зустрілися з хлопчиком/ дівчинкою у лондонському магазині іграшок. Що ви говоритимете?» Такий прийом дозволяє дитині уявити себе в іншій країні, відчути потребу сказати щось, використовуючи вже відомі їй мовні зразки; як наслідок, після такої навчальної розмови дитина відчуває впевненість, що вона має, що сказати в разі, якщо опиниться в Лондоні.

   По мірі того, як зростає словниковий запас молодших школярів, відбувається розвиток їх розумових здібностей, зростає і їх здатність не тільки вживати запропоновані вчителем мовні зразки, але й формувати  власне  висловлювання. Для розвитку цієї здатності я використовую гру “I spy”. Спочатку ця гра застосовується для розвитку аудіювання, згодом діти вчаться самі описувати предмети, які їх оточують або які вони вивчають. Також розвитку аудіювання та мовлення сприяє гра “TV set”. (Для молодших школярів я пристосувала її для розвитку аудіювання та читання). Цікавою і мотивуючою до створення якомога влучнішого визначення є гра “Hot Seat”. Розвиває навички діалогічного мовлення прийом “Onion Ring”, але його доволі складно використовувати через непристосованість наших кабінетів: у більшості навчальних класів дітям просто нема де стати у коло. Проте, цей прийом можна застосовувати у позакласній та гуртковій роботі.

   Це, звичайно, не всі ігри, які я застосовую на своїх уроках. Існує ще багато інших цікавих методів й прийомів роботи з дітьми молодшого та середнього шкільного віку, є що вивчати і чим поповнювати свою педагогічну скарбницю. Хочу лише додати, що, крім ігор, я намагаюсь застосовувати невеличкі «цікавинки», щоб урізноманітнити свої уроки. Так, для підвищення мотивації маленьких школярів я застосовую прийом “Class Mood Smile”, а для полегшення оцінювання результатів  командної гри можна застосовувати такі прийоми, як “Two islands” та “Beach volleyball”.

 

     В.Ф.Шаталов вважав, що навіть певна інтонація голосу, певні логічні акценти, переходи вчителя від столу до дошки, писання на дошці саме так, щоб це запам’яталось школярам, уміння підкреслювати свою думку, повторювати її та безліч інших прийомів притаманні досвідченому вчителеві, саме такі прийоми і розкриваються в грі. Учитель створює свій образ в очах дитини завдяки застосуванню різних прийомів.

Повністю погоджуючись із думкою цього великого педагога, я вважаю, що не тільки власне у процесі гри, але й на інших етапах уроку вчитель повинен створювати свій певний образ в очах дитини та підтримувати його.

     Дійсно, існує безліч ігор , спрямованих на опрацювання та закріплення певного матеріалу, але як можна в ігровій формі пояснити новий матеріал? Я переконалася, що, наприклад, граматичний матеріал у молодшій школі краще за все подавати саме у такій формі, тому що навіть на уроках рідної мови, якою учні добре володіють, вони вивчають нові «граматичні» слова: корінь, суфікс, закінчення, однина, множина, підмет, присудок та багато інших. Тому чи доречно було б намагатись пояснити граматичні явища іншої мови, використовуючи нові слова, які учні ще тільки вчать? Я в своїй практиці намагаюсь зводити такі пояснення до необхідного мінімуму. Натомість, я люблю використовувати «казки», які почула від колег, або вигадала сама.

    Пам’ятаєте чудовий хід талановитого директора дитячого садочка з  фільму Ельдара Рязанова «Джентельени вдачі»? «Сьогодні в нашому дитячому садку сніданок скасовується! Замість цього ми полетимо на Місяць, тому прошу всіх взяти космічні ложки та як слід підкріпитись,  бо ракета до обіду не приземлиться.» І діти, які до цього снідати не хотіли, із завзяттям накинулися на їжу. Так і ми, коли вивчаємо Past Simple стаємо вже не просто учнями, які вивчають якесь граматичне правило, а операторами Машини часу, в завдання яких входить, щоб до минулого не потрапили через наш портал порушники. Для цього ми маємо список (таблицю) таких порушників, і замінюємо їх, перш ніж відправити у минуле, а хорошим (правильним) ми даємо пропуск –ed, (російською звучить як дозвіл «йди»), тобто дозволяємо іти.

       Таким чином, ми підійшли до ще однієї причини, з якої я обрала темою свого досвіду саме ігрові технології. За моїм особистим переконанням, урок англійської мови, особливо в молодшій школі, має нести дитині позитивні емоції, створювати атмосферу свята, так, щоб учні з нетерпінням чекали наступного уроку. Не секрет, що на більш пізньому етапі навчання не всі учні в однаковій мірі оволодіють лексичним та граматичним матеріалом, який би уможливлював для них безпроблемне спілкування; з'являться оцінки, які засмучуватимуть деяких із них, тобто неможливо зберегти цю піднесеність і радість протягом усього періоду навчання, але, на мою думку, варто спробувати розфарбувати яскравими барвами хоча б початок шляху до вивчення іноземної мови. І чим цікавішим і яскравішим буде цей початок, тим більшою буде любов учнів до мови і тим вищою вірогідність, що зіткнувшись із певними проблемами на цьому шляху, вони не опустять руки, а докладуть зусиль, щоб ці труднощі подолати. 

 

   Звичайно, як і кожен вид діяльності, використання ігрових технологій має й свої труднощі. Для мене це, насамперед, розташування дітей рядами за партами. Моє гасло в роботі, особливо з молодшими школярами-- учнями 1-2 класів,  -- “English is fun!” Тому, як я зазначала вище,  у своїй роботі я застосовую рухливі ігри, пісні з певними рухами, а дітям для цього надається простір завширшки проходу між рядами парт, це заважає їм вільно рухатись. Оптимальним варіантом була б наявність рекреаційної зони в класі, за партами, щоб вони могли за потреби рухатись, встати у коло  тощо.

  Також однією з проблем є те, що коли маленькі діти грають в ігри, в них з’являється азарт, а дисципліна відходить на задній план. Особисто мені це не заважає, адже, дійсно, неможливо уявити дітей, які захоплені грою, і при цьому чемно сидять за партами і підносять руки, не намагаючись викрикнути свою відповідь раніше за всіх. Це було б неприродно. Але що робити, коли в сусідніх кабінетах проходять уроки? До того ж, надмірний галас у класі заважає самим дітям слідкувати за розвитком подій, чути інструкції вчителя. Тому потрібно все ж таки регулювати гучність шуму під час ігри. І ще один момент, на який я хотіла б звернути увагу, – це необхідність контролювати час, відведений для того чи іншого виду діяльності, і вміти зупинити гру, навіть коли діти вимагають її продовження.

   Незважаючи на всі труднощі, можу сказати, що переваги в застосуванні ігрових технологій на уроках англійської мови з метою розвитку комунікативних навичок значно перевищують недоліки. По-перше, вони створюють невимушену атмосферу в класі і як наслідок – позитивне ставлення до предмета та його вивчення. По-друге, гра – природний спосіб дитини навчитись чого-небудь  (через гру дитина запам’ятає набагато більше, ніж у будь-який інший спосіб). По-третє, гра надає чудову мотивацію до пізнавальної діяльності: під час гри навіть ті діти, які не дуже впевнені в собі або в своїх знаннях, включаються у гру з цікавості й щосили намагаються знаходити правильні відповіді й перемогти.

Це підтверджують результати навчальних досягнень моїх учнів. Більшість моїх учнів за результатами року мають високий і достатній рівень знань. Ці результати підтверджуються адміністративними, стартовими і підсумковими контрольними роботами.

     Мої учні постійно брали участь у конкурсах «Грінвіч», «Puzzle» та «Олімпус», отримували Срібні та Бронзові сертифікати за результатами цих конкурсів. На жаль, у минулому році ці конкурси не проводились.

Багато моїх випускників пов’язують свою майбутню професію з англійською  мовою, поступають на факультети інозених мов або міжнародних відносин.

 

Висновок

   Отже, я переконалась, що гра не суперечить навчальній діяльності, а органічно пов'язана з нею.  Принцип активності учня в процесі навчання - один із домінуючих у дидактиці. Під цим поняттям мається на увазі така якість діяльності, яка характеризується високим рівнем мотивації, створеної потребою в засвоєнні знань і формуванні умінь. Такого роду активність учня в процесі навчання сама по собі не виникає, вона є наслідком цілеспрямованих управлінських педагогічних впливів та організації педагогічного середовища, тобто застосовуваної педагогічної технології. Ігрові технології дають вчителеві можливість створити ситуацію успіху, сприятливу емоційну атмосферу на уроці, що допоможе учням вивчати мову із задоволенням.

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела

1. Близнюк О.І., Панова Л.С. Ігри в навчанні іноземних мов. – К.: Освіта, 1997.

2. Бондар М.В. та ін. 130 ігор для уроків з англійської мови / М.В. Бондар – Х.: Основа, 2004. – Серія «Бібліотека журналу «Англійська мова та література» Вип. 9(21) 

3. Волков І.П. «Навчаємо творчості».- Бібліотека з педагогіки.-                              http://pedagogic.ru/books/item/f00/s00/z0000039/st004.shtml

4. Гра – справа серйозна / Упоряд. В. Зоц. – К.: Шкільний світ, 2003. – (Бібліотека «Шкільного світу».)

5. Коменський Я.Л., Панько Е.А. Детяча психологя / Я.Л Коменський, Е.А. Панько Мн. «Університетське», 1988. – С. 223.

6. Павлюк Ф.В. 200 ігор на уроках англійської мови / Ф.В.Павлюк – Тернопіль: Мандрівець. 

7. Пассов Е. Урок іноземної мови /Пассов Е.І., Кузовлева Н.Е.-Ростов н/Д: Фенікс; М: Глосса-Пресс, 2010.-640с.

8. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Сухомлинський В. О.  – К.: Рад. школа, 1977. 

9. Эльконін Д.Б. Психологія гри. – М.: Педагогіка, 1978. – 304с.

10.“Super Songs”, OUP, 2009

11. Mary Slattery, Jane Willis/ “English for primary teachers”, OUP, 2009